Існує два типи сємнісні сенсорні екрани:поверхневі ємнісні сенсорні екраниіспроектовані ємнісні сенсорні екрани.
Поверхневий ємнісний сенсорний екран
Тип поверхніємнісний сенсорний екранзазвичай використовується. Його принцип роботи простий, ціна низька, а розроблена схема проста, але важко реалізувати мультитач.
Проектований ємнісний сенсорний екран
спроектований ємнісний сенсорний екранмає функцію дотику кількома пальцями. І те, і іншеємнісні сенсорні екранимають переваги високої світлопроникності, швидкої реакції та тривалого терміну служби. Недоліками є: зі зміною температури та вологості величина ємності зміниться, що призведе до поганої стабільності роботи та частого дрейфу. Вам потрібно часто перевіряти екран і не носити звичайні рукавички для позиціонування на дотик.
Проектовані ємнісні екраниможна розділити на два типи: екран із власною ємністю та екран із взаємною ємністю. Прикладом є загальніший екран із взаємною ємністю. Салон складається з приводних електродів та приймальних електродів. Ведучі електроди випромінюють низьковольтні та високочастотні сигнали і проектують їх на приймальні електроди, щоб утворити стабільний електричний струм, коли людське тіло торкаєтьсяємнісний екран, тому що людське тіло заземлене, палець іємнісний екранутворюють еквівалентну ємність, і високочастотні сигнали можуть надходити в землю через цю еквівалентну ємність, так що кількість заряду, що надходить на приймальному кінці, зменшується. Коли палець знаходиться ближче до передавальної клеми, електричний заряд зменшується більш очевидно. Нарешті, точка дотику визначається відповідно до поточної інтенсивності, отриманої приймальним терміналом.
Горизонтальна та вертикальна електродні решітки виконані з ITO на поверхні скла. Ці горизонтальні та вертикальні електроди відповідно утворюють ємність із землею. Цю ємність зазвичай називають власною ємністю, яка є ємністю електрода до землі. Коли палець торкається ємнісного екрану, ємність пальця накладається на ємність екрану, що збільшує ємність екрану.
При виявленні дотику екран з власною ємністю визначає горизонтальну та вертикальну електронні решітки відповідно і визначає горизонтальну та вертикальну координати відповідно до змін ємності до і після дотику, а потім об'єднує їх у плоскі координати дотику. Метод сканування власної ємності еквівалентний проектуванню точок дотику на сенсорному екрані відповідно до напрямків осі X та осі Y, а потім обчислює координати по напрямках осі X та осі Y відповідно і, нарешті, комбінує їх в координати точки дотику.
Якщо це дотик в одну точку, проекції в напрямках осі X та Y є унікальними, а об'єднані координати також унікальні. Якщо на сенсорному екрані є два дотики, і дві точки розташовані не в одному напрямку X або в одному напрямку Y, тоді у напрямках X та Y є дві проекції відповідно, а 4 координати поєднуються. Очевидно, що реальними є лише дві координати, а дві інші широко відомі як" точки привидів" ;. Таким чином, ємнісний екран не може досягти справжнього мультитач.
Екран взаємної ємності також використовує ITO для виготовлення горизонтальних і вертикальних електродів на поверхні скла. Різниця між ним та екраном власної ємності полягає в тому, що ємність буде формуватися там, де перетинаються два набори електродів, тобто ці два набори електродів складають два полюси ємності відповідно. Коли палець торкаєтьсяємнісний екран, це впливає на зв'язок між двома електродами поблизу точки дотику, змінюючи тим самим ємність між двома електродами. При виявленні взаємної ємності горизонтальні електроди по черзі посилають сигнали збудження, а всі вертикальні електроди приймають сигнали одночасно. Таким чином можна отримати значення ємності перетину всіх горизонтальних і вертикальних електродів, тобто ємність двовимірної площини всього сенсорного екрану. Відповідно до даних двовимірної зміни ємності сенсорного екрану можна розрахувати координати кожної точки дотику. Отже, навіть якщо на екрані є кілька точок дотику, можна розрахувати справжні координати кожної точки дотику.
Перевага екрану взаємної ємності полягає в тому, що проводів менше, і він може ідентифікувати та розрізняти різницю між кількома контактами одночасно. Екран з власною ємністю також може розпізнавати кілька контактів, але оскільки сам сигнал розмитий, його неможливо розрізнити. Крім того, схема зондування екрана взаємної ємності має переваги швидкої швидкості та низького енергоспоживання, оскільки вона може одночасно вимірювати всі вузли на приводній лінії, що дозволяє зменшити кількість циклів збору на 50%. Ця двоелектродна структура має функцію самозахисного зовнішнього шуму і може покращити стабільність сигналу на певному рівні потужності.
У будь-якому випадку, положення дотику визначається шляхом вимірювання розподілу змін сигналу між електродом X та електродом Y, а потім математичні алгоритми використовуються для обробки цих змінених рівнів сигналу для визначення координат XY точки дотику.





